Вибухонебезпечні зони визначають відповідно до ймовірності утворення вибухонебезпечного середовища. Правильна класифікація таких територій дозволяє підібрати електрообладнання, яке не стане джерелом займання та гарантує безпеку персоналу.
Зони класифікують за ступенем ризику — від 0 до 2 у випадку газів та від 20 до 22 у випадку горючого пилу. У деяких країнах, зокрема в Німеччині, класифікація пилових зон виділена в окремий національний стандарт, оскільки вибухи пилу є однією з найнебезпечніших категорій промислових аварій.
Класифікація зон
Газові вибухонебезпечні зони:
- Зона 0 — вибухонебезпечна атмосфера присутня постійно або протягом тривалих періодів.
- Зона 1 — висока ймовірність періодичної появи вибухонебезпечної суміші.
- Зона 2 — вибухонебезпечна суміш з’являється рідко та на короткий час.
Пилові вибухонебезпечні зони:
- Зона 20 — постійна або тривала наявність горючого пилу у повітрі.
- Зона 21 — висока ймовірність періодичної появи шарів або зависів пилу.
- Зона 22 — низька ймовірність появи небезпечної концентрації пилу.
Класифікація дозволяє точно визначити, яке обладнання є безпечним для конкретної зони, та мінімізувати ризик займання.
Класи електрообладнання
Усе обладнання для вибухонебезпечних середовищ поділяється за рівнем захисту:
- Група М (M1, M2, M3) — обладнання для шахт та підземних виробок.
- Категорії CAT1, CAT2, CAT3 — для наземних об’єктів, залежно від рівня ризику та класу середовища.
Позначення класу містить дві частини: групу речовин (газ чи пил) і рівень ймовірності присутності вибухонебезпечної атмосфери.
Температурний клас
Температурний клас визначає максимальну температуру поверхні обладнання, за якої воно не стане джерелом займання.
- T1 — до 450 °C
- T2 — до 300 °C
- T3 — до 200 °C
- T4 — до 135 °C
- T5 — до 100 °C
- T6 — до 80 °C
Обладнання підбирається таким чином, щоби його поверхня була холоднішою, ніж температура займання будь-якої суміші у зоні.
Як захищають обладнання?
Оскільки повністю виключити присутність газу чи пилу практично неможливо, електрообладнання захищають кількома методами:
- вибухонепроникні оболонки (Ex d);
- підвищена безпека (Ex e);
- іскробезпечні кола (Ex i);
- заповнення корпусу інертним газом (Ex p);
- герметичні корпуси (Ex m);
- обмеження потужності (Ex n).
Кожен метод обирається залежно від типу небезпеки та класу зони. Комплексна оцінка включає аналіз частоти витікання, тривалості, концентрації газу чи пилу та умов вентиляції.
Світильники для небезпечних зон
Для робочих зон, де потрібне надійне та безпечне освітлення, використовуються спеціальні LED-світильники, які відповідають вибухозахищеним стандартам та забезпечують стабільний світловий потік навіть у складних умовах.
